Відгук про марксизм

Дата . Категорія Думка, Прагнення

Марксизм є догма, що вважає, ніби може зробити з усього особистого та суспільного людського життя науку. Марксизм хотів би бути безумовною механічною причинністю, в котрій кожна причина стає дією, а кожна дія є причиною. Він робить вигляд, ніби знає майбутнє, робить пророцтва про наступні щаблі людського розвитку, тим часом як для нас він є сміховинним крахом спроби визначення меж науки. Ми ні в якому разі не можемо заперечувати науку, але дещо особисте, видаване за науку, може бути лише оцінкою, котру кожен несе в собі.

Мабуть, найбезглуздіше припущення марксизму полягає у тому, що нібито розвиток капіталізму може призвести до соціалізму.Думка про те, що капіталізм та страждання, ним спричинені, – лише крок на шляху до соціалізму, є недонауковою оманою. Соціалізм не може стати наслідком капіталізму, але може лише вирости з протиставлення йому, з почуття несправедливості та прагнення до єднання. Всупереч Марксовій заяві, ніби соціалізм є лише виробом робітничого матеріалізму, людство йде до соціалізму геть з інших спонук. Соціалізм може бути лише плодом численних малих змін. Поки дехто чекатиме певного “рівня зрілості” капіталізму, рівень виродження загалу зробить перехід до соціалізму просто неможливим.

Через марксистські впевнені заяви про знання майбутнього на ґрунті “непорушних” законів історичного поступу, здається, ніби воля та вчинки людей не можуть зупинити цей поступ. Марксисти вважають себе необхідною ланкою у ланцюгові суспільного розвитку, уявляють себе його носіями та першовідкривачами. Тому марксистський догмат гріє зарозумілу самовдоволеність, що веде до повного заперечення можливості того, що відмінні від марксистських соціалістичні переконання також можуть бути частиною істини. Соціалісти, хто приходить до соціалізму інакшими шляхами, ніж через марксистський догмат, розглядаються як соціалісти “другого сорту”. Або навіть гірше, такі “другосортні” соціалісти нібито протидіють “неоминному” поступові, тому є “реакційними”.

Марксизм однобоко зосереджує увагу на майстерно-господарських чинниках та сильно недооцінює участь соціалістичного мислення. Соціалістичний дух є потяг до єднання та воля втілити його в дії; це є найперша умова для соціалізму. Поступ капіталізму веде не просто до посилення тілесних та речових страждань, але також до зростання бездумності та зневір’я серед народу. Усе людство стоїть проти небезпеки загального занепаду. Тому лік іде на дні; немає часу бити байдики, тому що поставлено питання про існування людства як такого. Ми мусимо не чекати, поки капіталізм досягне певного щабля розвитку, а діяти зараз.

Перемога соціалізму починається із почину одинаків та малих гуртів. Кожна дія, котру вони протиставляють капіталізмові, гідна звання соціалізму. Звільнення прийде лише для тих, хто може звільнитись від капіталізму сам та почати “перетворюватись на людину” знову. “Перетворення на людину” означає почати працювати не для прибутку, а для справжніх потреб. Першопрохідна праця таких одинаків та малих гуртів в свою чергу надихне інших наслідувати, і люди почнуть працювати громадами. Такі громади ніколи не з’являться за вказівкою згори, а тільки знизу, зі змін у робочих відносинах, у способі життя, у звичках та норові. Коли хочеш знищити капіталізм, спершу знищ капіталістичний світогляд всередині себе.

На противагу марксизмові, що розглядає соціалізм лише як устрій, що породжується лоном капіталізму, ми вважаємо соціалізм новим початком, противним капіталізмові. Соціалізм є повернення до природніх людських відносин, повернення до духу спільності, що єднає людину з її громадою. Соціалізм є повернення до старої громадської людини, що живе у крові усіх та кожного самостійника.

Джерело: Volksanarchistisch Kollektief.

Tags:

Знання належать всьому людству. Будь ласка, при використанні посилайтесь на авторів.

Яндекс.Метрика