Bases Autonomas – Самостійні осередки

Дата . Категорія Думка, Спомин

Традиційно вважається, що концепція автономного націоналізму була розроблена на початку 1990-х німецькими НС політтехнологами Кристіаном Ворьхом та Томасом Вульфом. Це не зовсім так. Дійсно, автономний націоналізм як масове явище з’явився саме в Німеччині. Але сам задум опору автономних груп аж ніяк не новий. Можна згадати «молекулярну теорію» одного з лідерів антирадянської організації “Народно-трудовий союз російських солідаристів” (НТС) В. Поремського, описану в брошурі «До теорії революції в умовах тоталітарного режиму». Автор писав, що в тоталітарн”ій державі немає можливості створити потужну централізовану організацію, отже, слід створювати окремі осередки опору («молекули»), які б керувалися загальними ідеями й діяли в одному напрямку. Так що структура противладної організації не настільки важлива, як єдність ідей та дій.

Широко відома концепція “Leaderless Resistance”, розроблена полковником американської розвідки Луїсом Амоссом на випадок окупації США комуністами. Згодом ця концепція була популяризована американським “білим націоналістом” Луїсом Бімом, і багато американських радикальних білих угруповання діють саме в рамках цієї концепції.

У сучасній військовій справі суттєва увага приділяється тактиці “swarming” (роїння). Мова, звісно, про країни, де військові розробляють нові військові стратегії, а не заклопотані будівництвом дач з використанням рабської праці солдатів строкової служби. Отже, роїння має на увазі під собою тактику, при якій автономні й напівавтономні військові підрозділи нападають на ворога з різних напрямків, а потім перегруповуються. Ключовими поняттями в даній тактиці є мобільність, зв’язок, автономність підрозділів і координація / синхронізація дій.

Але прообраз автономного націоналізму в сучасному вигляді, саме як масового руху революційної націоналістичної молоді, з’явився в сонячній Іспанії в 80-их роках XX століття. Це угрупування називалося «Басес Аутономас» (Bases Autonomas, BB.AA) – самостійні осередки. Вони стали ударною силою націонал-революціонерів і багато в чому змінили характер всього іспанського націоналістичного руху.

5at9ZhvtVQ0

А в 80-их роках було що міняти. Існувало кілька фалангістських організацій (історична Falange Espanola de las JONS, Незалежна Фаланга, Справжня Фаланга і т. д.), улюбленим заняттям яких було з’ясування відносин між собою з питання того, хто найбільш точно слідує заповітам Хосе Антоніо і хто краще виконує фалангістський гімн «Обличчям до сонця» (Cara al Sol). Головною правою націоналістичною організацією того часу була «Нова сила» (Fuerza Nueva) під керівництвом Бласа Піньяра. В ідеологічному плані нічого нового в ній не було, все той же старий франкістський націонал-католицизм найреакційнішого штибу. Якщо хтось в реакційності й замшілості може скласти конкуренцію російським «фофудьєносцям», то це їх іспанські побратими – fachas. Піньяр дуже активно грався в парламентські вибори і легальну політичну активність, і навіть став депутатом іспанського парламенту – Кортесів. Існувала потужна НС організація CEDADE (Circulo Espanol de Amigos de Europa – Іспанське коло друзів Європи), мабуть, одна з найбільш потужних націонал-соціалістичних організацій післявоєнного часу, до створення якої доклав руку сам Леон Дегрель. В Іспанії взагалі після Другої Світової війни знайшли укриття багато німецьких, румунських, хорватських та інших фашистських діячів. Інтелектуальний рівень у CEDADE був на голову вище фалангістського, організація займалася в основному культурною боротьбою й пропагандою, видаючи безліч НС літератури на різних європейських мовах та організовуючи навчальні курси й конференції. Видання цієї організації відрізнялися високою якістю матеріалу, всередині організації панували залізна дисципліна і аскетизм: були заборонені вживання алкоголю й паління, проводилися заняття з військової підготовки.

Але, як це часто буває, високоінтелектуальні НС не змогли знайти спільну мову з вуличною молоддю і не розгледіли її протестний потенціал. В основному націоналісти були вихідцями із забезпечених сімей та середнього класу, вони ставилися до молоді з робітничих околиць з презирством. Націоналісти абсолютно не працювали з субкультурами: «Нова сила» з рідкісним завзяттям на сторінках своїх видань до кінця 80-х називала рок-музику «сатанинською». Природньо, в такому становищі з субкультурами активно працювали ліві.

Отже, восени 1983 року в Мадриді три студенти вирішили створити націонал-революційну організацію, яку назвали «Басес Аутономас». Тільки у двох з них був досвід політичної боротьби, вони були вихідцями з ХНР (групи, що відкололася  від CEDADE), а третій у минулому взагалі був аполітом. Лідером угруповання став Фернандо Пердісес, студент юридичного факультету, що мав потужну харизму. Свою діяльність басисти почали з того, що обмалювали націонал-революційними графіті околиці Мадридського Автономного Університету. Як це часто буває, перший час угрупувування не могло похвалитися численністю. Але все змінилося у 1984 році, коли басисти створили Координаційний Комітет Націонал-Революційних Студентів (CENR).

Завдяки активності цієї структури націонал-революційні гасла почали набирати популярності серед мадридського студентства. У грудні 1984 року басисти вирішили взяти участь у протестах проти підвищення плати за навчання. Але коли вони прийшли на призначену на 4 грудня 1984 року демонстрацію, ліві агресивно виступили проти їх участі та через значну чисельну перевагу ліваків націонал-революціонерам довелося відступити.

Після цього Фернандо Пердісес вирішив змінити тактику й діяти самостійно. У 1985 році виходить перший номер журналу La peste negra (Чорна чума). На сторінках журналу можна було зустріти la rata negra – чорного щура, популярного символа європейських націонал-революціонерів. Про цю тваринку варто розповісти детальніше.

У 1968 році у Франції, вже після відомих революційних подій (Червоного Травня – прим. Віталій Шукач), націоналістичне студентське угруповання GUD практично підім’яло під себе юридичний факультет в паризькому університеті Аса. На перших загальних студентських виборах їм дісталися 13,5% голосів. Все це вивело ліваків із себе, і вони використовували всі засоби, що б вижити фашистів зі свого факультету. Боротьба велася перш за все за студентів, що ще не визначилися. В одній зі своїх газет ліваки порівняли «фашиків» з чорними чумними щурами, що усюди розносять заразу. Після цього художник Жак Маршаль, активіст GUD, намалював комікси, в яких головним героєм виступав чорний щур геть не толерантних поглядів. Симпатичне звірятко настільки сподобалося молодим радикальним націоналістам, що стало одним з їх символів.

Іншим символом Bases Autonomas був кельтський хрест. Зараз він асоціюється з рухом NS/WP скінхедів. Але з 60-х років «кельт» був символом європейських націонал-революційних організацій і застосовувався спочатку у Франції (такими організаціями як Occident і Groupe Union Defense), потім в Італії, Бельгії, в результаті символ дійшов до Англії, де став використовуватися місцевими націоналістичними організаціями, і лише тоді придбав популярність у скінхедівських колах.

До середини 1986 видавнича діяльність BB.AA набула значного розмаху. Видавалися відразу шість журналів: ¡A por ellos! (Стародавній іспанський бойьовий клич), ¡Accion directa! («Пряма дія»), Y ahora ¿que pasa? ¿Eh? («А що сталося?»), La Peste Negra і Los veranos de la baska («Літо пацанів»).

Ріс вплив організації в студентському середовищі, у басистів був свій зал для нарад, свої стенди, вони співпрацювали з такими студентськими організаціями, як «Дісенсо» в Алькала де Енарес і «Тойла» в Автономному університеті. Втім, університетські стіни давно стали для них тісні. Почався масовий приплив нових людей у Bases Autonomas.

Їх агресивна, радикальна, нонконформістська позиція приваблювала багатьох молодих людей. Вперше до націоналістів в масовому порядку стали приєднуватися хлопці з різних субкультур: панки, скінхеди, байкери, сквотери, футбольні хулігани.

«Держава повинна служити політиці, а не політика державі; потрібен ще один фронт боротьби, на якому можна буде вербувати людей для політичного руху, слід користуватися можливістю безкоштовної пропаганди і трощити ідеологічно ворожі групи».

Найбільш дружні контакти в BB.AA були з фанатами мадридського Реала з угрупування Ultras Sur. Розширення не могло не викликати проблем з грошима, тоді басисти починають активно виготовляти й продавати речі з символікою угруповання, і таким чином отримують джерело грошей. Нині в цьому немає нічого незвичайного, але для Іспанії 80-их років це був новаторський крок.

Ідеологією Bases Autonomas був Третій Шлях, доктрина дуже відмінна від реакційних правих, націоналізм з яскраво вираженим соціальним, антикапіталістичним характером. Вони заявили: «No fachas! No guarros!» – «Ні реакції! Ні шафкам!», і порвали з правими реакціонерами.

Як тактика, так ідеологія басистів дуже сильно відрізнялися від того, що було традиційним для іспанських правих реакціонерів. Вони послали куди подалі ностальгію за «славним часами Франко». 20-го листопада 1986 року вперше була проведена кампанія «20 листопада – національна ганьба». Журнал «А пір ельос!» вийшов з портретом лідера іспанських анархістів Буенавентури Дурруті на обкладинці під заголовком «Дурруті живий!».

«20 листопада? Ми думали приділити трохи місце аналізу того, що представляють собою вкрай-праві в даний час, що це за люди, які річниці вони традиційно відзначають, .. але хронічна, періодична дурість, яка буквально переповнювала цю листопадову неділю в Мадриді, заслуговує лише двох слів: національна ганьба»

– писали в цьому номері.

Фернандо Пердісес писав: «Не ліві, а буржуазія, праві реакціонери – головний ворог справжнього націоналізму нового часу». Якщо згадати історію іспанського націоналізму, те, що творилося в Іспанії в 1930-1940х рр., Коли Франко покористувався радикальними, революційними націоналістами, а потім позбувся від них, то можна зрозуміти, звідки взялася така позиція.

Втім, подібні процеси відбувалися у багатьох країнах Європи. Так само від іспанських радикалів минулого басистам дісталася унікальна у своєму роді антипартійна лінія, ворожість по відношенню до будь-яких політичних партій і парламентської діяльності. Ідеалом і Хосе Антоніо, і Раміро Ледесма Рамоса була не диктатура однієї партії, а взагалі безпартійне суспільство.

Для BB.AA був характерний акцент на вуличну пряму дію. Їх акції відрізнялися винахідливістю і буйною фантазією на відміну від нудних та тьмяних заходів буржуа з «Нової Сили». Втім, пропагандистськими акціями їх діяльність зовсім не обмежувалася. Навпаки, вони були прихильниками вуличного насильства:

«Ми робимо ставку на молодь, що вона виступить на вулицях проти влади, проти цієї демократії та її символів. Хай живе вулиця! Каміння й арматура – знаряддя протесту. Даєш дію! Прагніть до дії! Озбройтесь! ¡A por ellos!»

Для басистів був типовий культ молоді та молодості. У «¡A por ellos!» писали:

«Вся влада молоді! Влада молодим! Ці гасла прикрашають стіни нашого міста з жовтня. Що все це означає:

  1. Всі, кому більше 40 років – валіть з політичного життя.
  2. Повноліття настає з 16 років.
  3. Пріоритет молоді при наймі на роботу, заохочення молодіжної кооперації, 35-годинний робочий тиждень, право на страйк без правових обмежень.
  4. Всеосяжний захист Природи.
  5. Скасування поліції та в’язниць.
  6. Скасування всіх політичних партій і вислання з країни всіх паразитів, які керують ними. Створення єдиного молодіжного фронту, до якого увійдуть люди від 16 до 40 років, для того, щоб вказати Нації новий курс…
  7. Bases Autonomas відкрито оголошують про свою ворожість по відношенню до старого покоління, світу людей похилого віку, суспільного та зручного життя. Ми відмовляємося від обмеженої жорсткими рамками ідеології, і віддаємо перевагу фактам перед словами: це перш за все проект політичної дії.»

Можна було б сказати, що це дуже нагадує окремі уривки з книги Едуарда Лимонова «Інша Росія», тільки ось все це було написано в середині 1980х років, коли Едічка ще жив у Франції та писав для комуністичних газет.

Басисти не стали створювати політичну партію з суворою вертикальною ієрархією, традиційною для інших націоналістичних організацій. Їхні гучні акції привернули увагу бойової молоді по всій Іспанії, і почали надходити прохання про допомогу у створенні місцевих відділень. Але з центру відповіли, що кожна група повинна організуватися та почати діяти сама.

«Координація спільної діяльності і контроль політичної лінії – два єдиних обмеження вільної, творчої і руйнівної уяви наших людей.»

Таким чином, басисти виступили в ролі попередників сучасного автономного націоналізму.

Класовий склад організації так само був не типовим для іспанських правих. В організації було багато молоді з робочого класу, а також молодих маргіналів.

«Ми віримо в класову боротьбу. Сорель казав, що робочий клас – героїчний, бойовий, аристократичний клас. Сьогодні настала пора класу маргінала, молоді.»

, – писав Фернандо Пердісес.
Минули часи, коли націонал-революціонерів можна було не допустити до участі в акціях студентського протесту. Тепер вони самі організовували масові акції протесту. Вони були готові об’єднуватися з іншими радикальними силами.

«Ми закликаємо всіх революційних антидогматиків створити широкий студентський фронт альтернативного характеру, включаючи синдикалістів, анархістів, автономістів і неформальні молодіжні угрупування…  Даєш єдність дії проти «офіційщіни»!»

Як ми писали вище, басисти не могли сидіти склавши руки, коли з’являлася можливість взяти участь у масових заворушеннях. Коли уболівальники Real Madrid святкували перемогу своєї команди в чемпіонаті, басисти спровокували масові безлади, які представили як молодіжний протест проти Системи:

«Побачивши, що мерії сподобалися наші нічні подвиги, тепер я буду виходити, озброївшись заточкою, битою, а чому б й ні? – балончиком, щоб зруйнувати все, що коштувало мерії таких грошей. Раджу розмалювати всю кальє Майор, страхолюдний пам’ятник Сервантесу, розібити ліхтарі на пласа де Паласіо, поперевертати або розписати (все одно) знаки вуличного руху, зруйнувати, по можливості, кожну з нових споруд мерії. Руйнування – мета, політика – ніщо, срав пес. Салют, перемога, нових руйнувань!».

До дій Bases Autonomas були залучені сотні молодих радикалів. Вулиці таких районів Мадрида, як Алькала де Енарес, Махадаонда, Мостолес, Терркхон, Аларкон, фактично контролювалися басистами. Графіті угруповання прикрашали стіни майже всі будівель в Мадриді. У 1987 – 1988 роках угруповання досягло піку свого розвитку. Але, тоді ж намітилася прийдешня лінія розколу організації.

Не всіх соратників влаштовувало те, що весь активізм автономних угруповань під егідою BB.AA зводився до вуличного насильства та вандалізму. Про політичну боротьбу фактично забули, замінивши її виключно прямою дією, що у підсумку виродилося в безглузде насильство. У результаті в червні 1988 року відбувся саморозпуск CENR, так як стало очевидно, що організація зайшла в політичний глухий кут і більше не може активно діяти в студентському середовищі. Щоб вирішити цю проблему, почали видавати журнал «Трибуна дисидента» для того, щоб знов політизувати організацію. Але було вже запізно.
20 листопада 1989 відбулася подія фатальна для Автономних Осередків. Басисти з’явилися на мітингу пам’яті Франко та Прімо де Рівери, організований VNR (Націонал-Революційним Авангардом), що б висловити своє «фе» з приводу даного заходу. До мордобою справа не дійшла, але осад залишився. Тому басисти знайшли антифа, що влаштували свій мітинг, і накрили цей захід. У цей же день в одному з готелів Мадрида був убитий лідер Еррі Батасуна (політичне крило баскського терористичного угрупування ЕТА) Хоса Мугуріса; в той час він був конгресменом іспанського парламенту. Вибухнув скандал, були проведені масові арешти і обшуки серед фалангістів, НС та НР активістів.

У результаті вбивство звалили на BB.AA. Організація зазнала безпрецедентного поліцейського тиску. Басес Аутономас вирішили саморозпуститися. Наостанок басисти взяли участь у загальному страйку 14 грудня 1989. Їх гасло було «Хаос», ніякої політики – тільки тотальний нігілізм. У лютому 1990 року координаційний центр автономних угруповань «Союз Басистського Об’єднання» остаточно заявив про саморозпуск BB.AA.

Але це був ще не кінець. Ті, хто бажав продовжувати боротьбу в 1991-1992 рр., діяли під назвою ФАРТ (Автономний революційний фронт). Так само використовувалася назву BB.AA – R (Відроджені Басес Аутономас). На цьому етапі своєї діяльності націонал-революціонери зосередилися на масовій вуличній арт-війні. Графіті, наклейки та плакати BB.AA знову прикрашали стіни Мадрида.

Але в листопаді 1992 року була убита Лукреція Перес – чорна імігрантка з Домініканської Республіки. З приводу цього вбивства були заарештовані один поліцейський та кілька скінхедів, в одного з яких знайшли вдома басистські журнали і наклейки. Поліція знов взялася за Bases Autonomas.

Басистам пригадали все. І, незважаючи на те, що журнал басистів «А пір ельос!» виходив аж до 1995 року, угруповання припинило свою активну діяльність. Але справа була зроблена. Басес Аутономас зробили дуже багато для іспанського радикального націоналізму. Перш за все, вони залучили до національної боротьби нових людей, вуличну молодь, привнесли нові ідеї, застосували нові методи боротьби.

Х.А. Агілар писав:

«Басес Аутономас намагалися модернізувати табір іспанських вкрай правих в абсолютно конкретних аспектах: щодо політичної діяльності – це був розрив з соціальним походженням із заможних верств міських кварталів, в області естетики – це виражалося в стилі одягу і в символіці (які були близькі світу «міських племен» і європейського авангардного неофашизму), а їхні політичні гасла відрізнялися антиклерикалізмом, антиавторитаризмом і презирством до професійних військових».

Вони показали, що вулична боротьба є невід’ємною і дуже важливою частиною національної боротьби. Басисти показали, що націоналістична організація, яка використовує новаторські авангардистські методи і гасла, може домогтися дуже багато. Але досвід BB.AA – це не тільки позитивний досвід, на їхньому прикладі ми бачимо, що може статися з тими, хто забуває про свій політичний світогляд на користь невмотивованої дії.

Успіх Автономних Осередків намагалися повторити багато хто: JNR на початку 2000-х, зовсім недавно подібною діяльністю займалося угруповання “Nacion Y Revolucion”, зараз деякі ветерани BB.AA залучені в активність іспанських автономних націоналістів. Але ніхто в Іспанії не перевершив Bases Autonomas середини-кінця 80-х.

Джерело: журнал “Атака”, №1.

Tags: , , ,

Знання належать всьому людству. Будь ласка, при використанні посилайтесь на авторів.

Яндекс.Метрика