Чиказькі мученики

Дата . Категорія Думка, Спомин

В боротьбі з товстосумами і владою ці люди йшли на смерть за свої права й гідне людини життя.

Найрізноманітніші уряди – від нацистів до більшовиків – немало постаралися, щоб спорожнити сутність Першотравня, зробити з нього звичайне державне свято – День Праці, день загальної п`янки і братання вірнопідданих з любою владою. З підручників ми знаємо: Перше травня відзначається з 1889 року, коли Паризький конгрес Другого інтернаціоналу постановив у пам`ять про страчених лідерів чиказьких робітників святкувати цей день як Міжнародний день боротьби робітничого класу за свої права. Що ж відбулося в Чикаго?

У 1880-і роки робочий день в Америці тривав більше 10 годин, а єдиним вихідним була неділя. У 1884 році було запропоновано призначити 1 травня датою, що поклала б початок скороченню робочого дня. В цей день намічалося проведення масовий акцій по всій країні. В листівках мовилося: «Трударі Америки, підіймайтесь! Кидайте знаряддя праці, припиняйте роботу, зачиняйте фабрики, заводи й копальні 1 травня 1886 року. Один день протесту, тільки один! День, не відданий захисникам законів, що закріпили кабальну працю робітників. День, коли самі робітники створять свої закони й отримають можливість користуватися ними, коли не треба буде шукати схвалення у тих, хто пригнічує та владарює. День, коли стане явою гасло: «Вісім годин на роботу, вісім годин на відпочинок і вісім годин на все, що бажаєш!»

HACAT_V46

Керівники найбільшої в США профспілки – Ордену Лицарів Праці – зайняли ворожу позицію стосовно Першотравня й пропонували обмежитися листами й петиціями. Однак рядові члени й місцеві організації Лицарів Праці активно підтримали кампанію за 8-годинний робочий день. А очолили її анархісти й анархістське крило профспілкового руху.

Ще у 1880 році група анархістів відкололася від Соціалістичної робочої партії й створила в Нью-Йорці організацію під назвою Соціал-революційний клуб. Подібні клуби виникли в Бостоні, Філадельфії, Чикаго й Мілуокі. У 1883 році у Піттсбурзі відбувся з`їзд анархістів, котрий заснував Міжнародну робітничу асоціацію (МРА) і Чорний Інтернаціонал, вождями якого стали видатні чиказькі анархісти Альберт Парсонс і Август Шпіс, що виступали за синтез анархізму із синдикалізмом. З`їзд ухвалив «Піттсбурзький маніфест», що проголосив метою профспілок боротьбу за знищення капіталізму й держави. Особливим впливом анархісти користувалися в Чикаго, де у Чорний Інтернаціонал входило 5-6 тисяч людей. Анархо-синдикалісти Чикаго видавали п`ять газет, керували Центральною робітничою спілкою Чикаго, що об`єднував тоді 22 міські профспілки, організовували всі страйки на Середньому Заході. Тому саме вони очолили у Чикаго рух за 8-годинний робочий день, коли керівництво Лицарів Праці усунулося.

Квітень 1886 року був напруженим. Пропаганда на користь страйку буквально просякла атмосферу. Про неї говорили в магазинах, на вулицях, за сімейним столом, у барах, у конторах. І ось Першотравень наступив. У Чикаго в страйку взяли участь від 40 до 80 тисяч робітників. Перелякана влада влаштувала розправу. 3 травня у Чикаго поліція відкрила вогонь по демонстрантах. Сотні учасників вуличної ходи були поранені, більше десятка – вбиті. 5 травня такий самий розстріл відбувся у Мілуокі.

У знак протесту проти розстрілу робітників Чикаго зібралися 4 травня на площі Хеймаркет. Виступали Шпіс, Парсонс і Філден. Вони засудили поліцейський терор, закликали робітників озброюватися, але попереджували від індивідуального терору й необдуманих дій. Мітинг підходив до кінця, останній оратор – Філден – завершував промову, робітники розходилися, до того ж почався дощ. Раптом площу оточив чисельний загін поліції. Філден встиг крикнути з трибуни: «Пане капітан, це мирний мітинг!» Провокатор, що знаходився у натовпі, кинув у поліцейських вибухівку. Один «фараон» був вбитий на місці, п`ятеро важко поранені. Поліція відкрила стрільбу. Декілька робітників загинуло, більше двохсот отримали поранення. Життя звичайної людини – це одне, а життя представника влади – зовсім інше. Для держави життя поліцейського завжди дорожча. Почалися масові репресії. Сотні активістів руху були арештовані, вісім вождів-анархістів постали перед судом. Більшість підсудних у той трагічний вечір навіть не були присутні на мітингу. Ті ж, хто брав участь, або, як Альберт Парсонс, вже полишили Хеймаркетську площу, або стояли там, звідки вибухівка точно не могла бути кинута.

Суд розпочався 21 червня 1886 року і тривав майже півтора року. Альберт Парсонс після травневих подій зміг сховатися від поліції і знаходився у підпіллі, але, дізнавшись про процес, який почався, явився до зали суду й звернувся до судді: «Я тут, ваша честь! Судіть мене разом з моїми товаришами!» Про те, що анархісти потрапили на лаву підсудних не за якийсь злочин, а за свою ідею, свідчать слова із заключної промови прокурора Грінелла:

- Тут вирішується питання про законність та анархію. Цих людей обрали з числа інших і передали суду, тому що саме вони були керівниками. Вони винні не більше, ніж ті тисячі, що йдуть за ними. Панове присяжні! Осудіть цих людей, і хай це послужить прикладом для інших! Повісьте їх, і ви врятуєте наші інститути, наше суспільство!

Семеро анархістів – Альберт Парсонс, Август Шпіс, Семюел Філден, Георг Енгель, Міхель Шваб, Адольф Фішер і Луїс Лінг – були засуджені до смертної кари. Восьмий – Оскар Неебе – отримав 15 років тюремного ув`язнення.

Рух на захист в`язнів розгорнувся по всьому світу. Під тиском світової громадськості Швабу й Філдену смертну кару замінили пожиттєвим ув`язненням. Наймолодший з анархістів, Луїс Лінг, покінчив із собою або був убитий в тюрмі напередодні страти. Зранку 11 листопада 1887 року Парсонс, Шпіс, Фішер та Енгель були повішені. Цей день отримав назву «чорна п`ятниця».

12

Перед смертю Парсонс сказав: «Хай голос народу буде почутий!» Фішер та Енгель вигукнули: «Хай живе анархія!» й Енгель додав: «Це – найщасливіший день у моєму життя». Останні слова Шпіса викарбувані на їхній братській могилі: «Прийде день, коли наше мовчання стане красномовніше наших промов!» Через два дні чиказьких мучеників ховали півмільйона людей. А незадовго до цього 28 жовтня 1886 року, у розпалі суду над лідерами робітників у нью-йоркській гавані пройшло урочиста церемонія відкриття статуї Свободи – символу американської демократії.

Багато десятиліть Першотравень був перетворений у день солідарності народу з керівництвом. Однак є сенс згадати про той час, коли все починалося, коли гасла самоврядування трударів та їхньої солідарності в боротьбі з капіталом і владою були не пустим звуком, коли люди йшли на смерть за свої права, а не випрошували їх у керівництва.

Автор: Ігор Подшивалов.

Читать по-русски

Tags: , ,

Знання належать всьому людству. Будь ласка, при використанні посилайтесь на авторів.

Яндекс.Метрика