“Лівий” цвях в труну Європи

Дата . Категорія Думка, Про світ

Можна довго балакати про те, що поганого і що доброго приносить міграція, але очевидно, що як в Європі, та у Росії мультикультуралістська політика зазнала повного краху. Чим більше стає мігрантів, тим менше вони бажають інтегруватись у приймаюче суспільство.

Сучасний мігрант – не стільки самотній пролетарій, що прибув до незнайомої країни у пошуках важкої, але дуже добре, як для його вітчизни, оплачуваної роботи, а представник етнічного анклаву. Його вітчизна – на новому місці проживання. І що найголовніше – ця вітчизна живе за звичними правилами: діаспори афро-азійських імігрантів Європи більше заклопотані питаннями збереженням своєї етнічної ідентичності, аніж проблемами підвищення заробітної плати гастарбайтерам чи покращенням системи соціального захисту населення. Якщо учора мігранти протестували проти поліцейського насильства, вимагали зрівняння у заробітній платі із корінними жителями, то сьогодні їх непокоїть активна демонстрація своєї етноконфесійної належності.

Попри все, чужі у етнічному та культурному відношенні імігранти не припиняють викликати симпатії та розчулення в європейської та російської “лівої” публіки. Спроби нав’язати гастарбайтерам співучасть у революційній місії виходять з ідеї Герберта Маркузе про соціальних аутсайдерів, що принесуть західному світові довгоочікувану соціальну революцію. Старий філософ не додумався до очевидної істини: якщо й можуть малограмотні люмпенізовані люди, котрими є значна частина мігрантів, стати революційною силою, то їх революція буде радше консервативною, аніж соціалістичною.

Та Європа, котру ми бачимо сьогодні, — суть породження тотального струсу 60-их. Волохатим хіпарям та шаленим паризьким студентам таки вдалось перекинути свідомість європейців

Та Європа, яку ми бачимо сьогодні – є породженням тотального струсу шістдесятих. Волохатим хіпарям й безбашеним паризьким студентам все ж вдалося перевернути свідомість європейців

Безумовно, мігранти викликають симпатію. Але геть не тому, що вони “бідні-нещасні” знедолені трудящі. Заслуговує на схвалення, мабуть, їх економічна активність у чужому суспільстві, взаємодопомога, але найголовніше – міць традицій, котрі вони бажають та прагнуть зберегти. Європейський “лівак”, що намагається стати другом та братом кожному імігрантові, не розуміє, наскільки культурно та ментально чужі хлопці із арабського Парижу й турецького Берліну сучасній Європі. Азійський чи африканський мігрант залишається людиною Традиції, навіть коли приймає ліву політичну ідеологію та не ідентифікує себе із релігійними фанатиками чи вузьколобими націоналістами – прибічниками сегрегації. Цінності, котрі уже півстоліття руйнують на Заході метастази бурхливих шістдесятих, тобто: сім’я, діти, любов до свого народу та своєї вітчизни, він поділяє та буде поділяти, на відміну від самих “ліваків”, котрі із задоволенням забивають цвяхи в труну європейської цивілізації, захоплено зустрічаючи легалізацію гомосексуальних шлюбів чи підтримуючи вимоги арабських та турецьких імігрантів побудувати мечеть у швейцарській столиці.

Якщо Європа таки піде у вічність, звільнивши життєвий простір для більш активних та агресивних людей Сходу, то більшості європейських “ліваків” можна буде вдягнути по медалі “Почесного могильника”. Увесь комплекс гасел, дій та життєвих стилів західних “ліваків” служить наочною ілюстрацією до підручника “Як знищити Європу”. Коли відкласти в бік тенденційні газети та журнали більшості європейських “лівих” партій та звернутись до аналізу їх діяльності, то одразу стане зрозуміло: ані протистоянням капіталізму, ані боротьбою за демократизацію політичного управління вони займатись наміру не мають. Реальні справи “ліваків”: підтримка ЛГБТ-спільноти у боротьбі за легалізацію гомосексуальних шлюбів, виступи у захист вигаданих “прав тварин” на фоні схвалення абортів (тварину вбивати не можна – людський зародок, звісно ж, можна), активна підтримка імігрантів та лібералізації міграційного законодавства.

Та Європа, яку ми бачимо сьогодні – є породженням тотального струсу шістдесятих. Волохатим хіпарям й безбашеним паризьким студентам все ж вдалося перевернути свідомість європейців і нащадки носіїв пуританської моралі на світанку XXI століття танцюють в півнячих масках екстазу гей-парадів. Комплекс провини за колонізацію Африки й Азії, за гітлеризм, за утиски гомосексуалістів та навіть за забрудення навколишнього середовища своєю присутністю, тяжіє над Європою, спонукає європейські уряди приймати все нові та нові законопроекти, що нагадують медичні діагнози пацієнтів госпісу.

Extrem-sinistra-Gamburg

Якщо Європа таки піде у вічність, звільнивши життєвий простір для більш активних та агресивних людей Сходу, то більшості європейських “ліваків” можна буде вдягнути по медалі “Почесного могильника”. На фото: сутички ультралівих із поліцією в Гамбургу в червні 2012 року.

Політика європейських лівих, що апологізує мультикультуралізм і схвалює поступове заселення Європи азіатами й африканцями, призвела до того, що серед базової частини європейського населення, яка ще зберігає прихильність до залишків традиційних цінностей, ліва ідея як така була остаточно дискредитована. По суті, аналогічним само-ганьбуванням займається й досить значна частина російських «євро-лівих», яка примудряється в країні з колосальним впливом тюремної субкультури, причому саме на пролетарську масу, відкрито підтримувати тих же геїв, які, по суті, і не потребують захисту з боку полум’яних марксистів або анархістів - їх матеріальне становище, соціальний статус, спосіб життя свідчать про те, що свої права вони і так давно захистили.

Зараз європейські ліві, намагаючись зробити Європу кращою, досягнути рівності всіх соціальних груп, хоча б у правах, і побудувати такий собі рай на землі, де вовк гуляє з вівцею, фактично знищують не тільки Європу, а й самих себе. Сомалійський або афганський іммігрант сприймає толерантність європейців як слабкість, що підштовхує його до соціального паразитизму і навіть до скоєння злочинів. Найголовніше – він щиро не розуміє, що скоює злочин: як довести людині, котра виросла в певній Традиції, що п’яна напівгола дівиця, яка тиняється по нічних закладам, не є повією, що гомосексуаліст в червоних трусах і масці півня на гей-параді – не породження шайтана, а така ж людина, як і він сам – іммігрант? Запускаючи мільйонні маси людей іншої культури, з цілком зрозумілими і гідними поваги уявленнями про сім’ю, про роль статей, про погані та хороші вчинки, моральність й аморальність, європейські уряди ставлять під першочерговий удар якраз ті меншини, про чиє благополуччя та права вони піклуються. Іммігрантці з Марокко або Сенегалу не потрібно право на аборти, що запекло захищається феміністками і фемінізованими ліваками – вона хоче і буде народжувати дітей. Тих, які через десятиліття будуть гуляти по могилах вимерлих завсідників гей-клубів, бізнес-леді, «які відмовилися від дітей в ім’я кар’єри», брезклих пивних холостяків …

Подивіться, що роблять сучасні ліві.Засовують у піхву морожену курку? Хуліганять в церкві? Одна витівка, подібна до цих, - і сотні, тисячі людей, потенційних прихильників лівих, відвертаються від них, тому що бачать не соціальну програму, а епатаж, знущання

Подивіться, що роблять сучасні ліві.Засовують у піхву морожену курку? Хуліганять в церкві? Одна витівка, подібна до цих, – і сотні, тисячі людей, потенційних прихильників лівих, відвертаються від них, тому що бачать не соціальну програму, а епатаж, знущання

Смерть європейських народів вигідна не стільки людям Сходу, які претендують на їх життєвий простір, скільки світовому капіталу. Сучасний європеєць заледащів, він нашпигований знаннями про свої громадянські трудові права, вимагає високої зарплати та не менш високої пенсії. Звичайно, безправний африканський або азіатський «гастер» виграє на ринку праці. І капіталісту, зрештою, абсолютно все одно, куди буде пролетар ходити - в костел, кірху або в мечеть.Владі вигідна і дискредитація лівої ідеї. Подивіться, що роблять сучасні ліві.Засовують у піхву морожену курку? Хуліганять в церкві? Одна витівка, подібна до цих, – і сотні, тисячі людей, потенційних прихильників лівих, відвертаються від них, тому що бачать не соціальну програму, а епатаж, знущання над традиційними цінностями.

У політичному просторі майбутнього немає місця для лівих і правих ортодоксів, які загрузли в ідеологічних дебатах двохсотлітньої давнини. Ніхто і ніколи не зможе оскаржити розумність соціальної справедливості, реальної політичної рівності людей - ці цілі та цінності залишаться, але без оздоровлення суспільства, без чіткої відповіді на банальне питання «що таке добре і що таке погано?», воно буде приречене на поступове вимирання.

Ілля Полонський, “Новый Смысл” (Новий Сенс), 6 травня 2013 року.

Tags: , , , , , ,

Знання належать всьому людству. Будь ласка, при використанні посилайтесь на авторів.

Яндекс.Метрика