На жертовнику совісті

Дата . Категорія Думка, Прагнення, Про людину, Про світ

Суспільно-політичні, як і будь-які інші, шукання можна розділити на два різновиди. Перші триватимуть безкінечно, оскільки для їхніх прибічників найважливішим є сам процес, ціль же залишається лакмусовим папірцем самоідентифікації й пасивно майорить у непотрібній далечині. Другі ж здебільшого виростають з перших, з усвідомлення власної нещирості або несерйозності, з терпкого бажання виправдати ціль.

Рано чи пізно людина награється (або не награється) у мітинги та політичні партії, рано чи пізно розуміє, що слова усіх маніфестів і програм, – пустий звук, що будь-які концептуальні спроби силоміць загнати народ у щастя – обдурювання передовсім самого себе. Яким би гірким не був плід цього знання, вкусивши його, людина забуває вороття. Їй залишається лише одне – жбурнути свої прапори (якого б кольору вони не було) на палаючий жертовник совісті.

«Когда флаг сгорает, он становится чёрным». Він стає кольору землі, з якої постав народ у міфічні часи, на якій він живе, яку він обробляє і якій молиться, в яку повертається у годину смерті. Крізь цю чорноту проступають мільйони невідомих облич, про які нам ніколи не розповідають історики, адже не вони творили динаміку історичного процесу. Тим не менш, творилась вона саме їхніми руками та кров`ю, це вони гинули за чужі інтереси у кожному (кожному!!!) бою. Це ті, життя яких, а зовсім не маніакальні порухи «елітарних» виродків (що на 90% і вивчає історична наука), складає єдину суспільну реальність минулого і теперішнього. Це – народ, що сам витворює для себе всі форми спільного життя-буття.

Отож, чорний прапор – знак зрілої готовності визнати Націю як народ, як суспільність в якості єдиної абсолютної цінності.

Коли цей чорний прапор освячується кров`ю полеглих за волю і долю народу (не за державу чи мову, а саме за народ як людей – від немовлятка, що народжується, до старого, що вже бачить обриси Предків) або ворогів, котрі наважились на них посягнути, – він отримує на своє тіло також червону полосу.

prapori_NV

І саме такий червоно-чорний прапор один тільки і може вінчати справу Української Революції! І він не може бути змінений на жовто-блакитний мир, поки народ – і тільки він! – не отримає змогу у всій повноті самотужки порядкувати своє життя. Як було колись і колись буде в ім`я живих, і мертвих, і ненароджених земляків наших; в ім`я України без пана і холопа, без зрадливих гетьманів і по-шляхетськи пихатої старшини; в ім`я вільної праці та вільного спочинку під Сонцем і Місяцем на рідній Землі.

Товариш Шило.

Tags:

Знання належать всьому людству. Будь ласка, при використанні посилайтесь на авторів.

Яндекс.Метрика