Народництво та визвольне усуспільнення

Дата . Категорія Думка, Прагнення, Спомин

До 20 сторіччя слова “суспільна власність” не означали того ж, що “марксизм” та “російський більшовизм” з їх жорстко начальницьким державницьким соціалізмом. Це слово відсилає до часів Французької революції та ранніх революційних мислителів штибу Ґракха Бабьофа (1760-1797). В ті часи “усуспільнення” означало повернення до природньої спільноти добровільних людських відносин. Думка про те, що первісні люди знали довгі часи “первісного комунізму”, міститься не лише у творчості Карла Маркса та Фрідріха Енгельса. Ця думка поширена серед майже всіх великих класичних істориків від Греції до Китаю, та є суттєвою частиною уявлень про минуле майже всіх культур світу.

hunnebedden

(Насправді Ґракх Бабьоф був державницьким соціалістом. Виразником безначальницького усуспільнення був Петро Кропоткін (1842-1921), а провісниками його – Джерард Вінстенлі (1609-1676), Сильвен Марешаль (1750-1803), Жозеф Дежак (1821-1864) – Віталій Шукач.)
Наші віддалені предки, що жили у суспільстві мисливців-збирачів, не могли бути кимось крім “комуністів”. Земля підтримувала лише малі купки людей, що жили тим, що природа давала їм. Поділ праці був дуже обмеженим: чоловік полював, жінка збирала. Хоча хтось, можливо, більше  зосереджувався на певному виді праці, ніж інші, жоден учасник спільноти не міг бути зосереджений на чомусь достатньо, щоб жити лише з цього. Вони залежали один від одного і тому були сильною природньою взаємозалежною спільнотою. Надлишки могли бути накопичені в дуже обмежених обсягах, надлишок м’яса просто згнивав до того, як його могли з’їсти. В такому суспільстві ніякий становий устрій не міг розвинутись.
Суспільне розшарування у ранніх землеробних германських племенах, започатковане після неоліту, не розділяло суспільство далі за відстань витягнутої руки. Вожді племен чи волхви були частиною спільноти та підпорядковувались їй. Лише завдяки появі та поширенню розвиненого землеробства, перевороту в зрошенні та поширенню містобудування, касти та стани все далі віддалялись одне від одного. У германських племенах релігія Асатру набула вигляду, в котрому вся громада брала участь у обрядах. Однак із зростанням великих міст, релігія також стала зводитись до урочистого культу, в котрому прості громадяни були скоріше просто глядачами.
Хоч із часів першого Неолітичного перевороту повсякденне життя було значно змінено через науковий поступ, “первісний комунізм” далі залишався сильним, як і в попередньому суспільстві, суспільстві мисливців-збирачів. Становий устрій та поділ праці далі були дуже обмеженими, а громади далі були малими, не зважаючи на що надлишки давали шлях розвиткові трудової зосередженості осіб. Визиск людей державою не з’явився до міського перевороту (урбаністичної революції), коли суспільство землеробів зникло, міста та землеробство стали захоплювати великий простір. Разом із малими містами протягом раннього середньовіччя з’явились царі, священики та новий стан торговців, а також війна злагодженими військами та широкоохоплююче зрошення.
Через зростання широкоохоплюючого землеробства з’явився надлишок, що призвів до розвитку стану людей, зосереджених на ремеслах. Тому раннє середньовіччя породило первісний вид синдикалізму, коли ремісники всередині громади об’єднувались у цехи. Врешті-решт нові стани воїнів та священиків використали зростання трудового зосередження у розвитку чіткого станового устрою та зробили працю селянина обслугою нового ладу панування. В цьому ми вбачаємо корінь нинішнього відчуження: вони змусили працювати без оплати для добра начальства, що стояло високо над народом.
До XVIII сторіччя люди були змушені співпрацювати із своїм оточенням, щоб вижити. Тим не менш із появою промисловості та наукового поступу підприємці стали розглядати світ та людство скоріше як копальню, що може бути визискувана необмежено, а не як угіддя (котре потрібно доглядати – Віталій Шукач). Коли капіталістичні форми визиску зламали старі феодальні та орендні форми, неузгодженість між суспільним та господарським устроєм стала збільшуватись. Держава та капіталістичний лад використовували подальший науковий поступ для зростання зосередженості влади над промисловістю та народом, за рахунок звичаєвої громади, що спричинило небачене відчуження та самотність сучасної людини.
Сучасний світ роздирається двома протилежними намаганнями; одне веде до смерті суспільства, інше – до народження суспільства нового. Поки зосередження влади та знеособлення зростає у сірому суспільстві гноблення, зосередження засобів виробництва зростає через створення транснаціональних корпорацій, а місцеві почини замінюються проводом наднародної держави, життя стає все більш несправжнім, безглуздим та пустим. Тим не менш досі є люди, ситі донесхочу життям без жодного сенсу, і повсюдно на Землі час від часу спостерігаємо повстання проти відчуження. Де панівний механізм капіталізму зазнає поразки, виявляється загальне прагнення замінити його вільним суспільством суспільної власності, бо народ повертається до почину усією громадою (замість проводу панівної верхівки – Віталій Шукач).

Криза сучасної цивілізації є явищем, що триває без огляду на будь-які ідеології. Заклики до свободи, прагнення до творення власної родини, громади та народу є в основному природніми суспільними потягами, що живуть у людях здавна. Дехто вважає, що народна безначальницька революція – то революція без теорії та є антиідеологічною. Вочевидь, наші теорія та ідеологія існують в звичаї, що є старшим за капіталізм як такий, настільки старим, наскільки старе саме людство. Народництво бореться із панівним державним ладом не тому, що він свавільний, а тому що ми проти будь-якого устрою гноблення. Воно вбачає у взаємопов’язаній сусідській громаді самостійну сутність, керовану та улаштовану знизу. Народництво дає відповідь відчуженню та знелюдненню. Воно прагне повернутись до ядра суспільних та добровільних людських відносин, що втілюються у родині, громаді та народі, назад до ладу вільних громад.

Tags: , ,

Знання належать всьому людству. Будь ласка, при використанні посилайтесь на авторів.

Яндекс.Метрика